Розпочалася сто п’ятдесят шоста доба героїчного протистояння Української нації російському воєнному вторгненню. Весь цей період наші героїчні захисники та захисниці не припиняють боротьбу з військом країни-агресора агресора.
Редакція продовжує розповідати історії Героїв України.
24 лютого військовослужбовець однієї з бригад Повітряних Сил ЗСУ врятував вісьмох побратимів, евакуювавши їх на власному авто з-під вибухів.
За словами Єгора, перший ракетний удар по частині стався о 5:06 ранку. А вже о 7-й пролунав другий вибух.
"Ворожа ракета влучила у склад засобів бойового ураження. Боєприпаси – ракети, бомби – одразу почали детонувати, – розповідає Єгор. – Я був старшим по наряду, тож дав команду начальнику варти забирати звідти особовий склад. Але виводити людей з будівлі та йти пішки по відкритій місцевості було дуже небезпечно. Тож я прийняв рішення взяти власний легковий автомобіль і на ньому забрати хлопців".
На територію, де щомиті вибухали боєприпаси, Єгору довелося їздити тричі.
"Спочатку забрав п’ятьох, потім ще двох. Залишався один боєць, який був у посиленні, в окопі, і з ним не було зв’язку. Ніхто не знав, що з ним трапилося, думали, що він 200-й… Я все одно вирішив повернутися і знайти хлопця, – згадує військовий. – Взяв із собою двох бойових медиків, які могли б надати допомогу у випадку поранення і ще одного водія, щоб міг вивезти хлопців, раптом що. Коли ми приїхали, склад ще детонував, довкола все літало, вибухало, горіло. Пішли потихеньку. Де повзли, де присідали. Зрештою, бійця знайшли – у шоковому стані, бо безпосередньо біля нього ракета впала, але живого!"
Для Єгора війна почалася ще у 2014 році. Тоді він саме закінчував Луганський національний аграрний університет. Одразу підписав контракт, був звичайним солдатом-стрільцем. Військовий досвід навчив його не піддаватися паніці, направляти страх у потрібне русло. До цього він закликає й інших.
"Тримайтеся, не панікуйте і робіть все можливе для нашої Перемоги. Задля наших дітей, які мають зростати і жити у мирі та спокої" , – говорить боєць.
