Вже бояться спати та купатися: як у Дніпрі переживають нічні вибухи

Жительки Дніпра Валентина і Наталія згадують, як після вибуху кинулися до дверей, молилися й намагалися заспокоїти дітей і собаку. А не постраждали, кажуть, бо дерево притримало дрона.

Сьогодні близько другої ночі у Дніпрі пролунав вибух. В один з районів міста прилетів "шахед". Обійшлось без постраждалих, але в житлових будинках вибито близько сотні вікон, а люди досі оговтуються від пережитого страху.

Пенсіонерка Валентина, квартира якої знаходиться біля епіцентру вибуху розповіла, що в цей час не спала. 

"Я лежала дивилася телевізор. Але раптом як грюкне, все затряслося прямо.

До укриття йти хвилини чотири, в нашому будинку його немає. І у нас така манера, ми з сусідами на поверсі, коли загроза - відкриваємо двері. І виходимо всі разом.

Там дівчинка 12 років, голосила, плакала, тряслася. Я вибігла за неї боюся. Кричу, молюся, кажу: "Хоча б вдруге не вдарили". Ну слава Богу, не ударили.

Мені собачка допомагала справитися зі страхом, хоча вона сама боїться. Вона як дитинча, моя Ласочка. Прибігла до мене після вибуху, я її на руки взяла, вона так скулила", - розповіла жінка.

Вона зазначила, що в неї вже така реакція виробилася - вночі очікувати вибухів.

"От сидиш, не роздягаєшся, щоб голою не бути у разі атаки. Я навіть ввечері купатись вже боюся. В нашому районі вже не вперше прилітає, ми вже знаємо.

Колись було неподалік 12 вибухів поспіль, я рахувала. але тоді, якось більш-менш сприймала. А зараз тяжче, вже психіка не та. То паніка то нерви, це якийсь жах.

Я в такому віці, розумієте, мені дуже тяжко. Це несправедливо - убивати людей, не зрозуміло навіщо. А саме головне - де кінець тунелю. Розумієте, я останні роки хочу дожити спокійно, але через війну не виходить", - розповіла Валентина.

Поруч з нею сусідка Наталія, каже, що до вибухів неможливо звикнути. Цієї ночі в неї вибило вікно, що знаходиться в кількох метрах від її ліжка. Досі уламки скла та посуду валяються на підлозі. Вона не хоче прибирати, бо ще не відійшла від пережитого.

"В мене тут таке полум'я було. І стало все сипатися, скло літати. Я не знала, куди мені бігти. Тільки на підлогу упала і поповзла в під'їзд", - ділиться Наталія.

Вона зазначила, що спочатку сподівалася, що все швидко закінчиться. Але все триває. Готова вже і виїхати в більш безпечне місце, та не наважується.

"Ну я скажу вам, я б поїхала, я вже так втомилася, що я вже не можу. За оці три роки вже скільки вибухів наслухалася.

Хочеться жити у спокої, якого немає. Зараз ворог цілеспрямовано кошмарить людей "шахедами". І скільки ми їх будем слухати, ніхто не знає. Але тримаємося. Всі разом - так легше", - каже вона.

Наталія вважає, що від лиха врятувало дерево.

"Шахед вже летів на низькій висоті. І він зачепився за гілку, упав і вибухнув. І саме вибух прийшовся перед двома під'їздами, і оце наші вікна. Дерево навпроти через дорогу. Воно сильно пошкоджене. На ньому вже немає листя, що тільки вилізло. Навіть природа за нас, взяла на себе удар. Ми маємо дякувати цьому кленочку за порятунок і продовжувати жити", - каже вона.