Українська мова — це не просто засіб комунікації, а символ національної ідентичності, носій культури, історичної пам’яті та самобутності. Проте протягом століть її намагалися знищити, витіснити, заборонити, а українців — позбавити власного мовного простору, передає редакція сайту 056.
Від указів російських імператорів до радянських репресій та сучасних інформаційних війн — боротьба за українську мову триває. Але щоразу українці знаходили спосіб зберегти її, відродити та поширити.
Історичний контекст мовних утисків
Витоки репресій: російська імперія та знищення української мови
Ще з XVIII століття, коли українські землі опинилися під контролем Російської імперії, почалася активна політика знищення української мови. Влада розуміла: якщо позбавити народ його мови, то зруйнується ідентичність, а разом із нею і бажання до самостійності.
- 1720 рік – указ Петра I про заборону друку українських книг. Метою було уніфікувати культурний простір імперії.
- 1763 рік – Катерина II забороняє викладання українською у Києво-Могилянській академії, що фактично нищить центр української науки.
- 1863 рік – Валуєвський циркуляр стверджує, що «української мови не існує». Заборонено друк книг українською мовою, окрім художніх.
- 1876 рік – Емський указ Олександра II повністю забороняє друк, ввезення та використання української мови в освіті та культурі.
Радянська русифікація: мовний терор ХХ століття
Після Жовтневої революції 1917 року українська мова отримала короткочасний шанс на розвиток у рамках політики українізації. Однак вже в 1930-х почався масовий наступ на українську культуру.
- 1933 рік – згортається українізація, закриваються україномовні школи.
- 1937–1938 роки – «Розстріляне відродження»: репресії проти української інтелігенції, вбивства письменників, науковців, діячів культури.
- 1958 рік – реформа освіти, яка сприяє русифікації шкільного простору.
- 1970-ті роки – різке скорочення україномовного контенту на телебаченні, радіо, у видавництвах.
Незалежність, але не свобода: мовне питання після 1991 року
Здобувши незалежність у 1991 році, Україна зробила спроби відродити рідну мову. Було ухвалено закони про статус державної мови, впроваджено україномовні квоти на радіо і телебаченні. Але процес відновлення був повільним через інерцію радянської спадщини та вплив Росії.
- 2012 рік – ухвалення закону «Про засади державної мовної політики», що легалізував широке використання російської мови в регіонах.
- 2014 рік – початок російсько-української війни, анексія Криму та окупація частини Донбасу призвели до нової хвилі русифікації на захоплених територіях.
- 2019 рік – ухвалення закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який відновлює позиції української мови в освіті, культурі та медіа.
Методи боротьби з мовною експансією
- Політичний рівень: закони та реформи
Щоб захистити мову, українська влада прийняла низку законодавчих ініціатив:
- Квоти на українську мову в медіа: телебачення та радіо повинні мати не менше 75% україномовного контенту.
- Обов’язкове використання української в освіті: всі навчальні заклади зобов’язані вести викладання державною мовою.
- Підтримка книговидання: збільшення кількості україномовних видань.
Громадянська активність: роль суспільства
Громадські організації та активісти відіграють важливу роль у популяризації української мови:
- Кампанії на підтримку української мови, зокрема рух «Мова об'єднує».
- Соціальні ініціативи: створення клубів української мови, флешмоби в соцмережах.
- Мовний активізм: бойкотування компаній, які відмовляються обслуговувати клієнтів українською.
- Інформаційний простір: протидія пропропагаді
російська пропаганда активно просуває наратив про «насильницьку українізацію», намагаючись дискредитувати мовну політику України. Для боротьби з цим:
- Створюються україномовні канали, блоги, підкасти.
- Ведеться просвітницька робота серед населення.
- Зміцнюється інформаційна безпека держави.
Чому українська мова – це зброя незалежності
Українська мова відіграє ключову роль у формуванні національної ідентичності. Володіння рідною мовою допомагає:
- Протистояти інформаційним війнам та фейкам.
- Зміцнювати культурну спадщину.
- Об’єднувати суспільство.
Як писав відомий мовознавець Юрій Шевельов:
«Мова — це не тільки спосіб висловлення думок, а й захист проти асиміляції та знищення».
Протягом століть українців намагалися позбавити їхньої мови, адже вороги добре розуміли: без мови немає народу. Але попри всі утиски, українська мова вистояла. Сьогодні її підтримка та розвиток — це не лише питання культури, а й боротьби за незалежність. Кожен, хто обирає українську мову, робить свій внесок у збереження національної ідентичності й майбутнього України.
