«Кривава неділя» в Дніпрі: як тітушки та міліція розправлялися з Майданом

26 січня 2014 року — дата, яка залишила в пам'яті дніпрян важкі та болючі спогади. Цей день став символом боротьби за європейські цінності, але й одночасно — зрадницьким і шокуючим поворотом для міста, коли під будівлею обласної державної адміністрації спалахнули масові сутички між мирними протестувальниками та «тітушками», прикритими міліцією, передає редакція сайту 056. 

Сьогодні, через 11 років після тих подій, ми згадуємо, як нещадно державна машина придушувала мирний протест і чому ці сутички стали одним з ключових моментів у боротьбі Дніпра за європейське майбутнє. Про це — у новому матеріалі, який розповідає не лише про ті жорстокі моменти, а й про відчайдушну рішучість людей, які не побоялись виступити за свої права навіть за таких умов. 

Жорстокі сутички та постраждалі: як міліція і «тітушки» намагалися зламати Майдан

Все почалося з мирної акції, до якої приєдналися тисячі дніпрян. Протестувальники не планували жодного насильства. Вони вимагали лише відставки губернатора і скасування незаконних «драконівських» законів, прийнятих Верховною Радою. Все, що вони хотіли — це мирно передати своє звернення до ОДА.

Але влада не залишала жодного шансу на мирне вирішення конфлікту. Відразу після того, як люди наблизилися до обласної адміністрації, за парканом з'явилися «тітушки» — бандити, які діяли під прикриттям міліції. Вони почали кидати каміння, лід і бити протестувальників палицями. Міліція, замість того, щоб захистити мирних демонстрантів, активно сприяла насильству. Зі спогадів одного з учасників тих подій, Вадима Шебанова, відомо, що «тітушки» вискакували прямо за спини міліціонерів, і почалося справжнє побиття.

Чому ми не змогли знайти справедливості?

Майже всі, хто опинився в СІЗО, були звинувачені у масових заворушеннях. Серед них були навіть випадкові перехожі, які просто опинились в центрі подій. Протестувальників, активістів, а також журналістів, які намагались висвітлити ці події, жорстоко побили. 

І найстрашніше — ніхто з тих, хто влаштував цей насильницький розгін, так і не поніс покарання. Суддя, який виніс рішення про арешти активістів, був п’яний, а справи проти протестувальників почали фальшуватися. Лише після того, як Вадим Шебанов став заступником міського голови, справа була переглянута і він був виправданий. Однак і це не повернуло справедливості, адже судді та міліціонери, які фальшували справи, залишились непокараними.

Ті, хто не боїться: історії героїв Майдану

Уже вночі, після того, як Вадима Шебанова було заарештовано, він опинився в Бабушкінському суді, де п’яний суддя без жодних доказів виніс рішення про арешт на 60 діб. Замість того, щоб побачити правду, він потрапив за ґрати, де провів кілька днів, доки не була прийнята амністія для активістів.

Інші герої того дня — студенти, зокрема Ярослав Синиця, який був одним із учасників тих подій, отримав серйозні травми. «Тітушки» пробили йому голову, і він потрапив до лікарні. У той час, коли весь Майдан став символом спротиву, йому, як і багатьом іншим, довелося довести свою невинність у суді. Однак і він, як і інші активісти, не отримав справедливості від держави, і кримінальні провадження проти них не були скасовані до тих пір, поки не змінилась влада.

Не забути!

Сьогодні, через 11 років після цієї трагедії, ми маємо пам'ятати цей день не лише як сумний епізод в історії, а як урок для наступних поколінь. Дніпро, як і вся Україна, не залишиться байдужим до історії своєї боротьби за гідність. І хоча правосуддя часто приховує правду, пам’ять про ці події продовжуватиме жити в серцях людей, які боролись за справедливість.

Революція гідності не закінчилась 2014 року. Вона триває і сьогодні, і ці спогади про «криваву неділю» повинні нагадувати кожному, що боротьба за правду та свободу — це не просто історія, а шлях, який ми мусимо пройти разом.

11 років після «кривавої неділі» під ОДА в Дніпрі, ми бачимо, як важливо пам'ятати кожного, хто постраждав, і не дозволяти замовчувати ті жорстокі репресії, якими влада намагалася зламати наш спротив.