З дитячого садка на фронт: як українська вихователька збила ракету ворога

Вранці 17 листопада небеса України розірвав гуркіт ракет і гул дронів. Це була одна з наймасштабніших атак армії рф за останній час: понад 120 ракет і 90 дронів обрушилися на українське небо. Сили ППО працювали безупинно, знищивши понад 140 повітряних цілей. Та цього дня історію написала не просто одна зенітна установка чи комплекс. Її написала людина. Її написала Наталія Грабарчук, передає редакція сайту 056.

Ця жінка з «Іглою» на плечі стала уособленням сміливості і рішучості. Випустивши свій перший бойовий постріл із переносного зенітно-ракетного комплексу, вона не лише знищила ворожу крилату ракету — вона показала, як виглядає справжній незламний дух українського воїна.  

Наталія — вихователька за мирних часів, яка виховувала малечу у дошкільному закладі. Здавалося б, її руки призначені для того, щоб дарувати тепло і спокій, тримати дитячі долоні, малювати світлі світи. Але війна змусила ці руки взяти зброю.  

— Коли ворожа ракета опинилася переді мною, я відкинула всі емоції і хвилювання. Зробила сотні навчальних пусків на тренажерах, — розповідає Наталія. — А тут — перший бойовий і в ціль!.. ПЗРК важить десь 18 кілограмів, також тисне і відповідальність. Дуже рада, що мені це вдалося.  

Її слова сповнені скромності, але за ними ховається надлюдська сила. 5 місяців інтенсивної підготовки, навчання на тренажерах, десятки годин теорії і практики — все це заради одного моменту, коли ти дивишся на небо і бачиш ворога.  

Наталія служить у зенітному ракетному підрозділі Галицько-Волинської радіотехнічної бригади повітряного командування «Захід». У складі її мобільної вогневої групи працюють інші військовослужбовиці. Вони не лише захищають нашу країну, вони змінюють уявлення про роль жінок у війні.  

— У нас немає місця сумнівам. Ми докладаємо максимум зусиль для досягнення результату, віддаємо усі свої сили, — каже Наталія.  

Її історія — це доказ, що війна не має обличчя і статі. Це боротьба, де кожен українець і кожна українка можуть змінити хід подій.  

Коли ракета, запущена ворогом, вражає ціль, вона несе смерть. Коли її знищує український воїн, це означає врятовані життя.  

Цього ранку, коли Україна стала свідком наймасованішої атаки за останні місяці, одна жінка підняла голову до неба, зробила вдих і натиснула спусковий механізм. І в ту саму мить пролунало: «Наташа — попала!».

Вона не лише збила ракету. Вона вселила надію.  

Будь, як Наталя!

Стань тим, хто захищає своє небо, свою землю, свою родину.