Нога просто трималася на шкірі: історія військового із Дніпра, який отримав поранення на фронті

Військовослужбовець з Дніпра Сергій повернувся з фронту із важким пораненням та після чисельних операцій адаптується до мирного життя. 

Про це повідомляє редакція сайту 056 з посиланням на Telegram-канал голови ДніпроОВА Сергія Лисака.

Українському захиснику відірвало частину ноги та попри це чоловік зміг адаптуватися та повернутися до мирного життя.

24 лютого 2022 року, о 4:30 ранку, його розбудили звуки вибухів. Через кілька тижнів, 14 березня, чоловік прийшов до військкомату і записався добровольцем до лав 128-ї Територіальної оборони. Після проходження навчання він разом із побратимами почав виходити на бойові позиції та тримати оборону.

Під час одного з мінометних обстрілів Сергій отримав серйозне поранення. Снаряд влучив прямо у бліндаж, де він намагався сховатися.

“Снаряд пробив два накати дерев і потрапив прямо у бліндаж. Там, де я намагався сховатися. Я намагався вибігти, але не виходило. Міна горіла і дим в лице. Ногу, я зрозуміло, не бачив поки не загасла ця міна, бо бліндаж був весь у диму. Старався теж піднятися, але потім зрозумів, що не зможу, наклав собі турнікет. Це диво, що тільки я був там. Коли мене виносили з бліндажа, нога просто трималася на шкірі. Вона випала із ноші — теліпалась”, – розповідає Сергій.

Після цього Сергія евакуювали з позиції, проте дорогою зупинилися в полі. Тоді до нього підбіг побратим з позивним “Харків” і врятував йому життя.

“Мама дізналася про моє поранення лише через два дні, коли я прийшов до свідомості. Минув рік. З ногою все добре, я відчуваю стопу, але не відчуваю ікру і більшу частину правої сторони ноги. Нога не згинається, оскільки вона зафіксована апаратом Єлізарова”, — додає воїн.

Окрім фізичної реабілітації, Сергій знайшов новий спосіб зцілення — малювання. Талант до малювання відкрився у нього з початком 2024 року, коли в їхній район влучила ракета.

“Моя перша картина була про дитинство. Відразу згадую село, де виріс, річку, перше кохання. Коли я малюю, я заспокоююсь. Я знаходжу себе. Це більше хобі, ніж талант”, — поділився Сергій.

Тепер, окрім того, що він проходить реабілітацію, малювання стало частиною його життя, допомагаючи знайти внутрішній спокій після всього пережитого.