Нюрнберг-москва

Коли з кремлівських помийників у черговий раз вилітає слово «денацифікація» стосовно України, складається враження… Ні, не враження, а формується абсолютна впевненість у розумовій невідповідності усіх росіян загалом стану психічного здоров’я. «Денацифікація України»? Від якого такого «нацизму»?

Зрозуміло, що голосніше за всіх завжди репетують про свою власну безвинність саме винні у злочинах. І саме вони у будь-який спосіб намагаються вказати на інших та перевести провину на реально невинуватих, пише у своєму блозі політолог Юрій Федоренко на Цензор.нет.

Чому так? Причин багато. Для «простих, звичайних» злочинців, тут і страх покарання та намагання уникнути відповідальності, заплутавши ситуацію. І почуття провини за свої дії. Вони можуть намагатися виправдати себе, кричачи про свою невинність і вказуючи на інших. Це може бути їхній спосіб впоратися з почуттям провини й уникнути відповідальності за свої дії.

Це може бути пов'язано з особистісними особливостями «простих» злочинців, такими як схильність до заперечення або самообману. Вони можуть не усвідомлювати, що скоїли злочин, або можуть не хотіти визнати свою провину. Винні у злочинах також можуть боятися, що їхнє зізнання у злочині зіпсує їхню репутацію. Вони можуть кричати про свою невинність, щоб зберегти своє суспільне становище й уникнути суспільного осуду.

Але то все про «простих» злочинців і до кремлівської влади з її закликами до «денацифікації» України не має абсолютно ніякого відношення. Кремль це робить виключно з двох мотивів. По-перше – під таким гаслом набагато простіше оболванювати власне суспільство, яке у ХХ столітті вже постраждало від нацистської Німеччини і має генетично закріплене відношення до нацизму.

По-друге – «денацифікація» дозволяє «виправдати» криваві злочини, які росія вчиняє проти України та українців.

Фашистська Німеччина ХХ і росія у XXI столітті - дві країни, які вчинили тяжкі злочини проти людства. Злочини фашистської Німеччини та росії в Україні мають багато спільного.

Історія нічим не навчила путінську росію, яка абсолютно безпідставно розпочала війну проти України 24 лютого 2022 року, ґрунтуючись на брехливих звинуваченнях і вигаданих кремлівською пропагандою погрозах. І винні в цьому кривавому злочині, від яких уже понад 560 днів і ночей здригається Незалежна Україна, абсолютно точно підпадають під усі формулювання звинувачень Міжнародного військового трибуналу Нюрнберга.

Диктатура кремля винна у злочинах проти миру, злочинах проти людяності та воєнних злочинах. За всіма можливими пунктами цих категорій.

Злочини проти миру - планування, підготовка, розв'язування і ведення агресивних воєн.

Злочини проти людяності - геноцид, убивства, винищення, поневолення, депортація, катування, зґвалтування, переслідування за політичними, расовими або релігійними мотивами.

Воєнні злочини - вбивства, тортури, нелюдське поводження з військовополоненими, цивільним населенням, мародерство, знищення або розграбування культурних цінностей.

Пішовши слідами гітлера, путін зробив практично всі його помилки. І вже зараз, у 2023 році абсолютно зрозуміло всім, що агресивні плани кремлівського диктатора зазнали невдачі. Україна переможе. Це очевидно так само, як був очевидний перелом у війні на користь антигітлерівської коаліції вже на Тегеранській зустрічі восени далекого 1943 року. І зараз, як і 80 років тому, гостро постає питання про те, хто і яке покарання понесе за агресію проти України, яка поставила під загрозу всю Європу. Весь світ зараз перебуває на межі. І причина цього - путінська росія та її злочинна влада. І за свої злочинні дії путінська влада та російське суспільство, яке дозволило такі дії, отримають справедливе адекватне покарання.

Яким буде новий Міжнародний трибунал? У Гаазі, Москві, Санкт-Петербурзі чи, як повчання за відсутність історичної пам'яті у колишніх "переможців" - у Нюрнберзі? Хто разом із кривавим диктатором Путіним сидітиме на лаві підсудних? Яка вина всього російського суспільства? Чи повториться Новий Нюрнберг у Білорусі, як 1946 року в Токіо, на якому сповна отримають по заслугах державні діячі лукашенківської диктатури?

78 років тому Нюрнберзький процес став «судом історії» не тільки тому, що поставив останню крапку в розгромі фашизму. У всіх попередніх війнах за злочини своїх політиків доводилося розплачуватися виключно населенню. У Нюрнберзі, вперше в історії, до відповідальності було притягнуто конкретних особистостей: політичну і військову верхівку, авторів ідеології, а не тільки їхніх виконавців.

Тому і зараз, у ХХІ столітті покарання отримають не лише політичні та військові керівники, а й ідеологи агресії, «рупори кремля», викрадачі українських дітей та інші причетні до страждань та смертей українців.

Прийдешній обов’язковий Міжнародний суд над винними в російській агресії та десятках, сотнях тисяч смертей українців стане закріпленням історичної спадщини Нюрнберга для тих, хто через 78 років після процесу на нацистами, сам став таким, уявивши себе "надлюдьми", які не підпадають під цивілізаційні норми мирного співіснування.