Премія Дарвіна для путіна, чи всього російського народу...

Премія Дарвіна - сумнівна нагорода, якою відзначають людей, які загинули або стерилізували себе самостійно через свою дурість чи необережність, часто нехтуючи основними правилами безпеки. Мета премії Дарвіна - іронічно відзначити людей, які невдало використали свою інтуїцію, здоровий глузд та принципи виживання.

Чи багато потрібно розуму, щоб загинути, намагаючись сфотографуватися з дикою твариною чи виконуючи небезпечний трюк без належної підготовки та безпеки? Чи граючи з вогнем, чи, як мавпа, з вибухівкою? Але, незважаючи на те, що майбутні "номінанти" теж охоче переглядають кадри, зняті такими "екстремалами" і часто вражаються їхньою тупістю та необачністю, потім самі ж йдуть їхнім шляхом до загибелі, пише політолог Юрій Федоренко у своєму блозі на Цензор.нет..

Коли людина гине від свого безглуздя і при цьому не ставить під загрозу життю інших людей - це його власна справа і горе близьких. Горе, за умови, що за життя такий йолоп ще не встиг дістати своє оточення дурними витівками. Як то кажуть, "помер Максим, та й... з ним". А що робити, коли головну номінацію премії Дарвіна намагається з баранячою впертістю здобути ціла країна? Ще й не сама, а намагаючись зібрати перед своєю дурною смертю максимальну кількість життів ні в чому не винних людей – мешканців інших країн?

Премія Дарвіна не є офіційним науковим чи юридичним визнанням. Вона більше є фольклорним феноменом. Такий собі гумористичний спосіб висміяти екстремальну нерозсудливість і невміння дотримуватись правил безпеки та використання здорового глузду у всіх аспектах життя. І тут ключове - "здоровий глузд". Тобто те, що переважна, домінуюча кількість населення росії, втратила вже багато років тому.

Хто в здоровому глузді і при не змученому розумі, "заплющивши очі" і не помічаючи проблеми власного будинку: відсутність ремонту, меблів, транспорту, ліків, продуктів, одягу, відпочинку і, взагалі, будь-яких перспектив, вриватиметься до сусіда, вбиваючи господарів, їхніх дітей та батьків? Навіщо? У пошуках "кращої долі"? Для кого?!!! Поки не вдерлися злидні, сусід і так жив нічого собі. По-різному бувало: сварилися, драли чуби один одному, мирилися, пили чарку за одним столом. Жили! А жебраки-сусіди – виживали. Ось і вся різниця...

Не треба мати розум по коліно, щоб розуміти - грошей, які витрачає путінська влада на злочинну війну проти України, з головою вистачило б для того, щоб закрити більшість гострих економічних та соціальних питань сучасної росії та перетворити рязанську область та інші російські "задрипанщини" на "швейцарії" за рівнем комфорту проживання. І будь-яка більш менш розумово здібна влада, навіть корумпована і "злодійська", не заради населення-стада, а для збереження власної годівниці, вклала б гроші в будівництво більш комфортних загонів і наповнення ясел для худоби.

У середині минулого десятиліття на Полтавщині відбувся гучний "свинячий бунт". В одному із населених пунктів ділки збудували величезну, досить сучасну, свиноферму.. На це в них вистачило і грошей, і розуму. А ось на те, що вирощувати у спразі наживи замість запланованої кількості голів худоби в кілька разів більше поголів'я, зовсім дурна ідея – на це вже не вистачило розуму. Цілком зрозуміло, що такого навантаження не витримали ні очисні споруди, ні вентиляція. Та й прогодувати таку кількість тварин за таких ущільнених умов дуже важко. Бідолашні тварини почали вмирати. Сотнями та тисячами. Мальовничими просторами Полтавщини почав поширюватися страшний запах та передчуття екологічної катастрофи регіонального масштабу.

Люди не витримали та взяли в облогу свинокомплекс. Поліція, лайка, бійки. З обох боків скандалу приєдналася влада різних рівнів та бізнес-конкуренти горе-власників. Шумно і смердюче було в Бєліках. Не вдаючись у темні закулісні подробиці закінчилося все банально – повиздихали свині. Постало нове питання: "Де ж ми їх усіх ховатимемо?" Якось прикопали. Невинних свиней шкода. Сум... Але сморід зник.

Ось так і путінська епопея смороду і смертей врешті-решт завершиться. Повиздихають прокляті окупанти на чолі зі своїм дурним власником російського свинокомплексу. Десь знайдемо місце, де їх прикопати. Всі разом. Але шкодувати за росіянами, як за безневинними свинями, ми не будемо. Тварини не обирали своєї долі. За них все вирішив власник. То це ж тварини! А росіяни впевнені, що вони люди. Можливо! Але настільки дурні, що бездумно пруть за своїм розумово знівеченим кремлівським "власником" і нагородою і єдиною перспективою для них буде отримання колективної "премії Дарвіна" за наймасовіше безумство, яке спричинило самогубство цілої нації недолюдей!