Як російська соціологія маніпулює ставленням росіян до «спецоперації»

російська пропаганда любить цитувати результати соцопитувань, які щоразу підтверджують максимальну підтримку рішення путіна вести бойові дії в Україні. Всеросійський центр вивчення громадської думки завжди дає потрібні цифри, що показують стабільно високий рівень підтримки війни серед росіян.

В Центрі протидії дезінформації при РНБО проаналізували як російська соціологія маніпулює ставленням росіян до «спецоперації».

Так, за даними державних соцопитувань, війну в Україні підтримує 71% росіян, і лише 21% – не підтримує.

Чому такі соцопитування виглядають підозрілими з погляду їх достовірності навіть всередині росії?

По-перше, у таких тоталітарних режимів, як путінський, взагалі не може бути опитувальної соціології. Опитування працюють лише тоді, коли люди готові говорити правду. В країні, де за дискредитацію учасників «спецоперації» передбачене покарання від 3 до 15 років позбавлення волі, а провідна роль «полювання на відьом» відводиться ФСБ, дані подібних соціологічних опитувань мають мізерну значущість. Адже коли людей в путінській росії на вулиці чи телефоном питають, як вони ставляться до політики путіна, понад 90% опитуваних відмовляються відповідати на питання соціолога, а 5% – підтверджують підтримку дій диктатора.  

По-друге, в росії з кожним днем збільшується кількість людей, які ні за яких обставин не можуть підтримувати війну в Україні й відповідно рішення путіна щодо її проведення. Мова про близьких та рідних 320 тисяч мобілізованих, які отримують звістки про поранення, загибель чи потрапляння в полон в Україні своїх синів, братів, онуків і чоловіків. Публічна інформація про розкрадання солдатського обмундирування, некомпетентність і корупцію воєначальників, які замість своїх синів відправляють у «м’ясорубку» дітей тих, хто не зміг відкупитися, навряд чи збільшує рівень підтримки росіянами війни. До кількості «незгодних» автоматично додаються близько 1 млн молодиків, які з початком «спецоперації» виїхали за кордон і під страхом репресій після повернення вибирають підтримку агресії.

По-третє, тотальна істерична підтримка війни на федеральних каналах є лише свідченням того, що публічний простір повністю монополізований державою, пропагандою, інформаційною війною, де фігурують лише прихильники путінської політики. Треба додати, що незважаючи на формальні заяви в підтримку, більшість з керівництва і особового складу збройних сил і силових структурах від самого початку не підтримували цієї війни і коли-небудь скажуть про це відкрито.

Зрозуміло, що подібні соцопитування призначені виключно для пропагандистських заходів, спрямованих на демонстрацію всенародної підтримки війни та політики путіна. Самі очільники кремля користуються результатами закритих соцопитувань, де більш-менш відображається реальний стан речей. Так, за результатами останнього закритого соцопитування, проведеного федеральною службою охорони на замовлення кремля, за мирні переговори з Україною зараз виступають близько 55% росіян, а за продовження війни – лише 25%. Ці цифри загалом збігаються з результатами опитування єдиного великого незалежного соціологічного центру в росії «Левада-Центр» («за» мирні переговори – 57%, «за» продовження бойових дій – 27%). 

Прихильники переговорів пояснили свою думку прагненням зупинити загибель людей: «гинуть молоді пацани», «вже занадто багато жертв», «вбивати один одного не можна», «краще поганий мир, ніж хороша війна».

Прихильники продовження війни говорили здебільшого про те, що «почате треба довести до перемоги», «треба давити фашистів», «українці самі не хочуть миру».

Характерно, що кількість росіян, які виступають за переговори з Україною, почала швидко зростати після оголошення «часткової» мобілізації 21 вересня 2022 р.

Фахівці Массачусетського Центру стратегічних і міжнародних досліджень провели заміри суспільних настроїв в рф за допомогою штучного інтелекту FilterLabs.AI. Спеціальна програма збирала та аналізувала публічні документи, коментарі людей в соціальних мережах, публікації ЗМІ та іншу подібну інформацію у восьми федеральних округах росії, від Сибіру до Далекого Сходу, з півдня до північного заходу. Проведений такими методами аналіз довів:

1. Кремлю все важче контролювати за допомогою пропаганди суспільні настрої за межами великих міст.

2. Хоча пропаганда намагається заплутувати суспільство, росіяни все менш схильні сприймати державні наративи, які транслюються на державному телебаченні.

3. Зібрані американськими дослідниками дані говорять про набагато більшу «крихкість» російського режиму, ніж заведено вважати. При цьому зростання невдоволення росіян дослідники чітко фіксували з кожним новим етапом війни – від провалу бліцкригу, до початку мобілізації в рф. 

Чим більшим стає розрив між бажаною та дійсною підтримкою війти в Україні, тим скоріше путін і його оточення втратять реальну владу і контроль над ситуацією.