Можливість стати частиною Європи чи радянський спадок: що не так з 8 березня і чому його слід залишити

Повномасштабне вторгнення рф спричинило хвилю дискусій в українському суспільстві щодо відмови від радянських традицій. Українці хочуть максимально дистанціюватися від росіян і максимально скасувати спільні свята. Одним із спірних питань стало 8 березня. В Дії українці вже навіть можуть проголосувати, чи бути святу 8 березня і чи залишати його вихідним.

Редакція розбиралася коли у світі вперше почали відзначати Міжнародний жіночий день та який початковий сенс цього свята та коли саме цей сенс «спотворили». 

8 березня починалося з боротьби жінок робітничих професій за свої права та гідні умови праці. Перша масова подія відбулася 8 березня 1857 року, коли текстильниці в Нью-Йорку вимагали оплату праці на рівні із чоловіками. Далі вже у 1907 році цю ініціативу підхопила Соціалістична партія США. 

Свій початок історія цього свята веде від серпня 1910 року, коли в Копенгагені (Данія) понад сто учасниць Другої міжнародної конференції жінок-соціалісток із 17 країн світу одностайно схвалили рішення: щороку у березні відзначати Міжнародний жіночий день – день солідарності жінок у боротьбі за рівноправність. Таку пропозицію висунула Клара Цеткін (1857-1933) – видатна німецька діячка та теоретик жіночого і робітничого руху. Саме в цей час (на межі ХІХ-ХХ століть) світ переживав так звану «першу хвилю» фемінізму – масового суспільного руху за рівноправність жінок у політичній, освітній, економічній та іншій сферах.

Первісно ідея щорічно відзначати Міжнародний день прав жінок мала політичний смисл: це мав бути день, коли свідомі жінки у різних країнах публічно, у формі вуличних акцій заявлятимуть свої вимоги до урядів країн, вказуючи на різні прояви дискримінації та наполягаючи на забезпеченні рівних прав та можливостей для самореалізації. Уже перше відзначення Міжнародного жіночого дня у березні 1911 року вивело на вулиці європейських країн понад 1 млн жінок, які на мітингах та демонстраціях протестували проти нерівної оплати праці, відсутності виборчих прав, недоступності фахової освіти тощо. Щороку число учасниць таких акцій зростало, а з початком Першої світової війни серед вимог протестувальниць з’явилися й гасла про припинення війни.

Хоча ініціатива запровадження щорічного відзначення Міжнародного дня прав жінок належала соціалісткам, уже від самого початку це свято набуло масового характеру, стало міжнародним і політичним за формою та змістом – як день солідарності жінок різних країн у боротьбі за рівні права. У 1975 році Генеральна Асамблея ООН схвалила резолюцію, згідно з якою кожній із країн-учасниць пропонувалось відзначати Міжнародний день прав жінок. Україна – як членка ООН – також втілює цю резолюцію.

Як Радянський Союз спотворив свято

Протягом десятиліть радянської влади українці разом із рештою радянських людей щорічно відзначали 8 березня, яке з 1921 року мало статус державного свята, а з 1965 року навіть було оголошено вихідним днем. Однак, первісну ідею цього свята в СРСР спотворили до невпізнання. Свято повністю позбавили політичного емансипаційного смислу та перетворили на своєрідний сурогат Дня матері і Дня всіх закоханих, свято «весни, краси та жіночності», коли нікому вже й на думку не спадало згадувати про дискримінацію жінок.

Звичайно, такий викривлений спосіб відзначення 8 березня є непотрібним і неприйнятним. Немає також причини, чому цей день нині має бути вихідним. Таким його зробила радянська влада, щоб остаточно перетворити на свято приватно-родинне, щоб позбавити його політичного стрижня.

Зазначимо, що офіційним вихідним днем 8 березня визнано здебільшого в пострадянських країнах (рф, Казахстан, Узбекистан, Таджикистан тощо), а також Монголії, Камбоджі, В’єтнамі, Анголі, Замбії, Кубі. У Китаї 8 березня — вихідний день для жінок. У країнах східної Європи це неофіційне свято.

У сучасній Україні намагаються повернути первісний сенс свята

Більшість українців усе ще схильні сприймати свято 8 березня в його радянському варіанті і відзначати відповідно: із тюльпанами-мімозами-тортами-цукерками. Але молоде покоління українських жінок, яке, на щастя, не зазнало комуністичного впливу, нині активно відроджує саме той первісний смисл відзначення Міжнародного дня прав жінок. Від початку 2000-х в різних містах України відбуваються різні феміністські ініціативи, які намагаються відновити політичний дух цього свята, влаштовуючи вуличні акції під гаслами та акцентуючи увагу на болючих проблемах сучасних українок. Так, це порівняно малі групи ентузіасток, але їхній голос із року в рік стає все гучнішим, їх коло ширшає.

Ідея свята, та як це допоможе стати повноцінною частиною Європи

Власне, ідея, яка лежить в основі Міжнародного жіночого дня, – ідея рівності прав та можливостей людей незалежно від статі – є однією з підвалин сучасної європейської демократії. Чи слід українцям відзначати 8 березня? Безперечно, якщо ми справді прагнемо стати повноцінною частиною Європи, якщо поділяємо європейські цінності та визнаємо проблему гендерної нерівності, яку прагнемо подолати.

8 березня – це проблема гендерної нерівності і дискримінації жінок, до реального вирішення якої нам ще належить пройти довгий і непростий шлях.

8 березня має бути не стільки нагодою для привітань, компліментів та подарунків жінкам, скільки приводом привернути увагу співгромадян та влади до питань гендерної нерівності, які все ще дуже актуальні в сучасній Україні. У цей день нам варто говорити не лише про здобутки українського жіноцтва та відзначати внески жінок у поступ нашої країни (а їх чимало і вони вагомі!), але й артикулювати очевидні і приховані форми дискримінації жінок у різних сферах: недостатню представленість жінок у політичній сфері, в органах влади, на керівних посадах, дискримінаційні практики у сфері зайнятості та безліч інших проблем, які загалом вкладаються в проголошену в Україні політику забезпечення гендерної рівності.

Українські традиції жіночого свята

Конкретно 8 березня традиційно в Україні не святкували. Проте були особливі традиції на Масницю (Пущення, Сиропуст, Масляна (останнє рідк. і привнесене), Колодія, Сирну неділю, Бабський тиждень тощо – це обрядовий тижневий період перед Великим постом. Це був такий собі «тиждень вільнощів», тобто українці дозволяли собі те, що аж до Великодня буде строго заборонено – молочну і масну скорому, веселощі, весілля і любощі. Що мається на увазі під останнім? На Колодія українська молодь (особливо на Поділлі та Опіллі) влаштовували забави з колодками. Це останній тиждень аж до виходу з посту, коли ще можна справляти танці і весілля, а тому дівчата дарують парубками маленькі колодки на стрічці, а ті їм у відповідь дарують намиста, солодощі чи хто що надумає. Якщо парубок задовго (на думку громади) не одружувався, йому громада привʼязувала колодку, але не до руки, а до ноги.

Тобто традиція дарувати приємні подарунки жінкам у березні для українців нічого спільного з комунізмом чи страйками не має, а ось з фемінізмом таким трохи має. Саме на Колодія жінці дозволялося керувати своїм чоловіком і він в міру можливостей виконував ті забаганки. 

Хто хоче скасувати 8 березня? 

Нагадаємо, що 14 лютого з'явився проєкт, що передбачає заміну низки свят радянського походження на нові, що матимуть суто українське коріння. Зокрема, автори проєкту пропонують відмовитися від святкування 8 Березня. Натомість вони вважають за потрібне зробити вихідним День української жінки, який призначили на 25 лютого — день народження Лесі Українки. Ще одне суто українське свято пропонують відзначати 9 березня — Шевченків день, у день народження Великого Кобзаря.

Автори проєкту впевнені, що нові свята з винятково українським походженням не тільки допомагають популяризувати вітчизняну культуру, але й стануть слушною нагодою відмовитися від радянської спадщини.

Поки що за законопроєктом не було ухвалено жодного рішення, 8 Березня в Україні залишається державним святом, але воно не стане офіційним вихідним у 2023 році. Адже за правилами воєнного стану вихідними залишаються тільки суботи та неділі. Проте керівники підприємств можуть на свій розсуд оголосити цей день вихідним.