Мирон пройшов шлях від піхотинця з кулеметом до майстра FPV-дронів, які сьогодні змінюють хід війни.
До війни Мирон був звичайним хлопцем, який шукав своє місце у світі. Він працював на різних роботах, але найбільше йому подобалося займатися металевими конструкціями на електростанції.
"Метал – це щось надійне, стабільне. Я любив свою роботу", – згадує він.
Та 24 лютого 2022 року ця стабільність зникла в одну мить.
Перший тривожний дзвінок – від мами.
"Синку, в Івано-Франківську вибухи", – сказала вона.
Тоді стало зрозуміло: війна вже тут. Мирон довго не вагався – 24 лютого ввечері він був у Львові, а вже 26-го зібрав речі та пішов у військкомат. Так почалася його нова реальність.
Мирон став солдатом без військового квитка – його отримав лише у 2023 році. Спершу був старшим бойовим медиком, мав базові навички, як-от накладання турнікета. Але незабаром потрапив у бригаду і несподівано отримав кулемет.
"Мені сказали: ‘Ось твій ‘покемон’ (кулемет)’, а я навіть не знав, що це означає. Так і бігав із ним рік", – сміється він.
Після Бахмута, де Мирон отримав поранення і пройшов лікування у шпиталі, він зрозумів: час змінювати свою роль у війні.
"Я вже був переконаний, що треба шукати новий напрямок", – каже він.
Разом із лейтенантом вони зацікавилися FPV-дронами. Якраз у їхній бригаді формувався підрозділ безпілотників. Через тиждень Мирон вже проходили навчання.
"Запоріжжя, 2023 рік. Формується бригада, складні завдання. Інтенсивний наступ. Тобі кажуть летіти туди, а ти не знаєш, що там насправді", – згадує Мирон.
Втрата зв’язку – найбільший страх кожного оператора. Дрон міг потрапити на свої позиції і завдати шкоди.
"Коли я прийшов у 421 окремий батальйон безпілотних систем «САПСАН», мене вразило, скільки тут розумних і талановитих людей. Ми розуміємо, що наша піхота може працювати ефективніше завдяки нам", – розповідає Мирон.
Зараз вони працюють у бойових умовах, а рівень операторів зростає з кожним тижнем.
"Ми експериментуємо, вигадуємо нові тактики. Це як творчість – тільки у війні", – додає він.
Мирон переконаний: не потрібно спеціально шукати джерела мотивації.
"Якщо ти любиш свою справу, тобі не треба додаткових стимулів", – каже він.
Один із найяскравіших моментів – перше влучання в російського окупанта.
"Той побіг, ми запустили ще один дрон. Він схопив палицю, намагався ховатися за деревами. Але це його не врятувало", – розповідає Мирон.
"У нас чотири екіпажі, і кожен намагається зробити щось унікальне. ‘Дивись, куди я залетів!’, ‘А я таку двіжуху зробив!’ Але це не про конкуренцію – це про азарт і спільну справу", – пояснює він.
За словами Мирона, ключ до успіху – у технологіях.
"Дрони повинні вміти перемикатися між частотами, щоб уникати радіоелектронної боротьби. І найголовніше – простота використання. Щоб бах-бах – і полетів!", – жартує він.
"Я борюся за волю, незалежність, українську мову, за людей, за Україну. І цього достатньо, щоб не зупинятися", – говорить Мирон.