Трагедія на Дніпропетровщині: 10 років тому Україна втратила Кузьму «Скрябіна»

Десять років тому Україна втратила одну з найяскравіших музичних постатей – Андрія Кузьменка, відомого як Кузьма Скрябін. Його життя обірвалося 2 лютого 2015 року в автокатастрофі поблизу села Лозуватка Криворізького району на Дніпропетровщині, передає редакція сайту 056.

Його пісні, тексти та харизма залишилися з мільйонами українців, для яких він був не просто музикантом, а голосом епохи.  

Шлях до музики  

Андрій Кузьменко народився в Самборі, але музична кар’єра почалася в Новояворівську, куди переїхала його родина. Мати – вчителька музики – заохочувала сина до занять, а батько, інженер, виховував у ньому прагматичний підхід до життя. Андрій грав на фортепіано, навчався у музичній школі, а в підлітковому віці відкрив для себе панк-музику, яка значно вплинула на його світогляд.  

Спочатку його надихали The Exploited, а згодом – українські «Брати Гадюкіни», які змінили його уявлення про музику. У кінці 80-х років він створює гурт «Скрябін», що спочатку грав у жанрі синті-поп, але згодом став експериментувати, змінюючи стиль і тематику своїх пісень.  

Кузьма – не просто музикант  

Він був людиною, яка вміла говорити прямо і відверто. Його пісні – це не просто набір слів, а справжні історії, емоції, переживання. «Люди, як кораблі», «Мовчати», «Старі фотографії» – це не просто хіти, а твори, які досі знаходять відгук у серцях слухачів.  

Крім музики, Кузьма був телеведучим, письменником, продюсером. Його книга «Я, Побєда і Берлін» стала культовою серед молоді, а створений ним проєкт «Пающие трусы» демонстрував його іронічне ставлення до шоу-бізнесу. Він умів поєднувати глибину і сатиру, гостроту та гумор.  

Його різкість не завжди подобалася, але саме вона робила його справжнім. Кузьма говорив те, про що інші боялися сказати. Він висміював владу, критикував бездіяльність, висловлювався щодо війни на Донбасі. За кілька днів до загибелі він дав інтерв’ю, в якому прямо звинуватив чиновників у тому, що вони не роблять достатньо для припинення війни.  

Трагічна аварія

2 лютого 2015 року Андрій Кузьменко повертався з концерту у Кривому Розі. Його позашляховик Toyota Sequoia, рухаючись мокрою від дощу дорогою, виїхав на зустрічну смугу і зіткнувся з молоковозом ГАЗ-53. Кузьма загинув на місці.  

Ця аварія викликала чимало питань. Були припущення, що це могло бути не випадковістю, а спланованою акцією. У соцмережах з’явилося повідомлення від нібито свідка ДТП, який стверджував, що машину Кузьми «підрізала» Honda. Проте офіційне слідство не підтвердило цієї версії.  

Пам’ять про Кузьму  

29 жовтня 2015 року президент Петро Порошенко нагородив Андрія Кузьменка орденом «За заслуги» І ступеня посмертно. А 17 серпня 2020 року Володимир Зеленський присвоїв йому звання Героя України.  

Та найбільша нагорода – це любов людей. Щороку у різних містах проходять концерти пам’яті Кузьми. У Львові, Києві, Дніпрі, Харкові встановлено меморіальні дошки та пам’ятники. Його голос звучить у серцях, а пісні досі лунають на радіо та концертах.  

Чи існує «Скрябін» без Кузьми?  

Після смерті Андрія гурт «Скрябін» продовжив існувати. Його колишні учасники, зокрема Ростислав Домішевський, наголошують, що це правильно. Проте це вже не той «Скрябін», яким його знав Кузьма. Це – данина пам’яті, спосіб зберегти його творчість.  

10 цікавих фактів про Кузьму

  • У дитинстві мріяв стати водієм сміттєвоза – вважав, що це романтично. 
  • Любов до музики йому прищепила мама. 
  • На наполегливе прохання батьків вивчав стоматологію, але ця професія йому не подобалася. 
  • Заснував гурт «Пающие трусы» – проєкт, що висміював поп-музику. 
  • Першою піснею, яка справила на нього велике враження, була «Lady Madonna» від The Beatles. 
  • Удома мав автомат для захисту родини. 
  • У 2004 році під тиском керівництва каналу агітував за Януковича, але згодом публічно визнав це помилкою. 
  • Його книга «Я, Побєда і Берлін» кілька разів перевидавалася. 
  • Завжди приховував дружину від журналістів.   
  • Написав революційну пісню «Революція у вогні», яку відмовлялися крутити радіостанції під час Майдану.  

Його спадщина

Кузьма не боявся бути справжнім. Його слова не розходилися з ділом. Він сміявся, критикував, писав, творив. Він був людиною, яка знала, як змінити цей світ хоча б у своїй музиці.  

Через 10 років після загибелі його голос не стихає. Він залишається символом свободи, чесності, любові до України. І навіть зараз, коли звучать його пісні, здається, що Кузьма десь поруч – сміється, жартує, співає.  

Його історія – це нагадування про те, що справжні герої не зникають. Вони живуть у своїх піснях, у спогадах, у людях, які їх пам’ятають.