У день, коли Кривий Ріг відзначав річницю повномасштабного вторгнення російських військ, Оксана Латанська мати захисника Віталія Сенченка, отримала новину, що її син зник. Проте вона, вірила і не втрачаючи надію, постійно брала активну участь у акціях, спрямованих на підтримку та звільнення полонених військових.
Про це повідомляє редакція сайту 056.
24-річний військовий Віталій Сенченко служив у криворізькій бригаді НГУ. У квітні 2022 року Віталій переплив морську затоку, щоб дістатися «Азовсталі» та стати на її захист. Опинився у полоні після тривалої оборони Маріуполя, яка тривала 86 днів.
Віталія було визнано полоненим у червні 2022 року, але в лютому 2024 року йому було видано повістку в розшук за ухилення від військової служби. Проте вона висловила впевненість у тому, що її син повернеться і пообіцяла відвідати ТЦК після його повернення. Не зупиняючить, вона боролася за його повернення.
І 25 червня 2024 року Віталія обміняли. Перші слова, які вона почула по телефону від сина: "Мамо! Я вдома, я в Україні!". Жінка весь цей час подівалася, вірила, чекала, готувалася. Та все одно його фраза прозвучала несподівано.
"Два роки, один місяць і один тиждень ворожої неволі після 86-ти пекельних днів оборони Маріуполя... Їх вкарбовано в нашу пам'ять, їх вирізьблено зазубреним іржавим осколком по живих серцях матері, сестри, бабусі, друзів, знайомих і геть незнайомих, але небайдужих людей. Вони в минулому, але ані забути їх, ані пробачити.
Вже незабаром я обійматиму тебе, мій сину, і дякуватиму Богові, що зберіг, захистив, повернув. А зараз я вдячна усім, хто підтримував і надихав, хто йшов зі мною і за мною, хто стояв пліч-о-пліч на мітингах і акціях, крокував пішою ходою, хто бився разом у запеклих двобоях в високих кабінетах і розповідав світові про подвиг захисників Маріуполя, хто допомагав і хто потребував моєї допомоги, хто не давав скласти руки і зануритися у чорну безодню відчаю і зневіри. Сину мій, якби ти лишень знав, якою справжньою родиною стали ті, хто чекав на вас, тих, що повернулися сьогодні, і хто продовжує чекати тих, хто залишається у полоні! Наша боротьба триватиме, обіцяю. Та наразі я щаслива.
Я чекала! Я дочекалася!", - написала Оксана Латанська.