У проросійському інфопросторі розгортається чергова хвиля дезінформації із загальним наративом – «Україна під тиском Заходу готова до російських умов миру». Слід нагадати, що з часів «триденної побєдоносної війни» і навіть після заморожування переговорного процесу в Стамбулі у березні 2022 року, російська пропаганда не припиняла просувати наратив «кремль ніколи не відмовлявся від переговорів на найвищому рівні».
У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували як путінська пропаганда маніпулює «мирними переговорами».
Звичайно, новий імпульс старій провокації надав путін, який напередодні візиту до КНР висловився, за яких умов можливі переговори москви та Києва. Він наголосив, що для цього київській владі доведеться скасувати декрет проти мирних переговорів, а В. Зеленському оголосити про готовність до переговорів з росією.
Чому застарілий російський наратив активізувався саме зараз?
Найімовірніше, це ініційовано подіями в Ізраїлі, які обумовили тимчасове послаблення міжнародної уваги до українського кейсу та загрозу послаблення військової та фінансової допомоги Заходу. За часом атака угруповання ХАМАС співпала із загостренням міжпартійної боротьби за посаду спікера Палати представників Конгресу США, що тимчасово унеможливило ухвалення рішень, зокрема з питань подальшого виділення Україні військової та іншої допомоги. Крім того, російська пропаганда атакувала країни Заходу наративами про те, що Україна не зможе виграти, і якщо українська влада відмовиться від «мирних угод», то переговори з кремлем готові вести західні лідери. Жорстка пропагандистська кампанія також наполягала, що лідери США, ЄС та НАТО «втомились» від України і змусять її владу сісти за стіл переговорів. На жаль, до «миролюбної» риторики, яку переважно оприлюднювали лобісти путіна в Угорщині й Словаччині, підключились журналісти окремих ЗМІ США та Європи, висновки яких ґрунтувались або на незнанні фактів, або на свідомому ігноруванні реальної ситуації на фронті. Мова, зокрема, про політично заангажованих журналістів з числа прихильників Д. Трампа.
До того ж необ’єктивна оцінка ситуації від російських спецслужб і політологів склала у путіна хибне уявлення, що послаблення Україною зовнішніх політичних позицій створило реальне підґрунтя для примушення її керівництва до визнання тимчасово окупованих територій російськими. З іншого боку, кремль очікує від української влади ініціативи з початку мирних переговорів. На тлі фактичного провалу російського наступу та переходу на оборонні заходи, занепаду економіки та внутрішньої дестабілізації путін розраховує початком переговорного процесу за ініціативи України зберегти свій рейтинг напередодні президентських перегонів.
Чому російські пропозиції неприйнятні для України?
По-перше, путін не пропонує Україні саме мирні переговори, а говорить лише про капітуляцію Києва на принизливих умовах здачі власної території. Близько 84% жителів України оцінюють російські «мирні ініціативи» як наміри знищити нашу державу і вважають успішну оборону України життєво необхідною для збереження її незалежності. На цьому фоні просування Президентом В. Зеленським власної Формули миру, яка передбачає повне виведення російських військ з усієї території України, збігається з бажанням більшості населення країни.
По-друге, варіант укладання угоди про тимчасове призупинення вогню із залишенням російських військ в Україні буде використано кремлем не тільки для накопичення ресурсів і продовження агресії, а й для розхитування внутрішньополітичної ситуації в країні та дестабілізації економіки, не виключаючи терористичних атак. За оцінками західних експертів, будь-яка пауза чи замороження війни дозволить росії до 2028 року відновити військовий потенціал, достатній для атаки країн, які знаходяться у фокусі російської експансії.
По-третє, крім невиразних публічних заяв путіна та інтерв’ю пропагандистським ЗМІ, тема переговорів з Україною на рівні офіційних заяв і дипломатичного обговорення з боку кремля відсутня, що вкотре підтверджує маніпулятивний характер путінської риторики. Насправді росію не цікавить дипломатичний шлях припинення війни, а кремлівський диктатор свідомо затягує ситуацію до президентських виборів у США, адже розраховує на перемогу Д. Трампа і зміну зовнішньополітичного курсу США стосовно України.
Тому, інформаційний галас навколо «мирних угод», які передбачають територіальні поступки агресору, не має під собою жодного змістовного обґрунтування. Україна не може погодитись на будь-які переговори з кремлем, поки на її території залишаються російські окупаційні війська, а аргументи прихильників укладання миру за будь-яку ціну не витримують жодної критики. Тільки військова поразка росії в Україні є найкращою гарантією того, що вона ніколи не зможе реалізувати свої амбіції.
Проте Україні слід готуватися до активізації росією інформаційної війни з очорнення наступу Сил оборони та дискредитації військового й політичного керівництва країни.