Дніпропетровська область утворилася 27 лютого 1932 року внаслідок адміністративно-територіального поділу. Сьогодні їй виповнюється 91 рік. Вік досить молодий, але зароджувалася та формувалася наша область тисячоліття. Вона називалася Великим Степом, потім Диким Степом. Була козацькою державою ранньомодерного типу. Потім знаходилась під кріпосництвом російської імперії, але цього більше не повториться, ніколи. Адже ми край сильних та вільних українців.
Про це повідомляє сайт 056.
У добу раннього середньовіччя (ІV-ХІІІ ст. н. е. ) на землях Дніпропетровщини з’являються слов’янські поселення. Вона мала назву Великий Степ і стала своєрідним коридором, через який із Азії в Європу пройшло багато кочових народів: гуни, авари, болгари, хозари, мад’яри, печеніги, торки, половці, монголо-татари.
У ХІІІ ст. територія була спустошена монголо-татарською навалою і отримали назву Дикий степ.
Наприкінці ХV – у ХVІІІ ст. цей край став місцем зародження і становлення українського козацтва, Запорозької Січі. Початок багатьом населеним пунктам Дніпропетровщини поклали зимівники заможних козаків. Так «Військо Запорозьке» перетворюється на молоду козацьку державу ранньомодерного типу за своїм політично-адміністративним уставом.
Після реформи Запорозької Січі, всі земельні володіння розподілилися на п’ять районів – паланок: Кодацьку, Самарську, Інгульську, Кальміуську та Бугогардівську.
Але господарський і суспільно-політичний лад Запорозької Січі був несумісний з самодержавною і феодально-кріпосницькою системою російської імперії. Тому у 1775 році згідно з указом Катерини І про ліквідацію Січі, землі запорізьких козаків примусово були приєднані до російської імперії.
Відкрилася нова – імперська епоха в історії нашої області. На землях запорожців розташувалися гарнізони царських військ.
Територія Дніпропетровщини була поділена по Дніпру: лівобережна її частина увійшла до складу Азовської, а правобережна – до Новоросійської губернії. В цей період на лівому березі Дніпра, там, де р. Кільчень впадає до р. Самари, було засновано Катеринослав, який став губернським центром Азовської губернії.
У 1796 р. цар Павло І створив Новоросійську губернію з центром у Катеринославі, перейменованим на Новоросійськ. До складу губернії входило вісім повітів: Катеринославський, Новомосковський, Павлоградський, Верхньодніпровський, Олександрівський, Слов’яносербський, Бахмутський і Таганрозький (Ростовський). З незначними змінами (поділ Олександрівського повіту в 1874 р. та відокремлення Ростовського повіту і Таганрозького градоначальства у 1887 р.)
У цей час пройшло заселення та господарське засвоєння краю. З російської імперії та Європи сюди ринув потік переселенців: німців, росіян, греків, вірмен, ромів, грузинів, шведів, поляків, євреїв, албанців, корсиканців та ін. Частина іноземних поселенців асимілювала з місцевим населенням, однак росіяни, греки, волохи, поляки, німці на довгий час зберегли свої національні звичаї, традиції, одяг, культуру.
Історична доба революції та громадянської війни 1917 – 1921 рр. була часом суворих випробувань для Придніпров’я, яке стало одним з епіцентрів боротьби між військовими частинами Української Центральної Ради, більшовиками, денікінцями, махновцями та ін. У ході цього протистояння влада в Катеринославі змінювалася до двох десятків разів.
Унаслідок цієї боротьби в 1920 р. в регіоні встановилась Радянська влада, а фактично – більшовицької партії. Розпочався новий – радянський період в історії нашого краю.
У першій половині 1920-х рр. радянська влада здійснила адміністративно-територіальну реформу. У 1923 р. на території колишньої губернії було ліквідовано повіти і створено 7 округів та 87 районів. Після ліквідації старої губернської системи і заміни її окружною 3 червня 1925 р. утворився Катеринославський округ з 14, а згодом з 19 районами. 20 липня 1926 р. за постановою Президії ЦВК СРСР була затверджена резолюція ІІІ Катеринославського окружного з’їзду робітничих, селянських та солдатських депутатів про перейменування міста Катеринослав на Дніпропетровськ, а Катеринославського округу – у Дніпропетровський.
У лютому 1932 р. позачергова сесія Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету ухвалила постанову «Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УСРР» від 9 лютого 1932 р. про новий адміністративно-територіальний поділ УРСР, який передбачав скасування округів і заснування п’яти областей – Вінницької, Дніпропетровської, Київської, Одеської, Харківської. Внаслідок цього 27 лютого того ж року була утворена Дніпропетровська область з обласним центром у Дніпропетровську у складі 60 районів.
На момент створення у 1932 р. Дніпропетровська область складалась з 50 районів та 4 міст: Дніпропетровськ (нині – Дніпро), Запоріжжя, Кам’янське (у 1936 – 2016 рр. – Дніпродзержинськ) та Кривий Ріг, з населенням 4 032 200 осіб.
Пізніше, у 1937 і 1939 рр, до складу Дніпропетровської області входила частина новоутворених територій Запорізької, Миколаївської, Кіровоградської областей. Але потім Дніпропетровська область отримала сучасні кордони.
Багата подіями історія сформувала успішну, сильну та патріотичну Дніпропетровщину, яка піклується про свої території та є невід'ємною частиною України.
"Край сильних. Що міцно стоять проти жорстокого ворога. Край чуйних. Що прихищають, допомагають, лікують, волонтерять. Край патріотичних. Що живуть з Україною в серці та щодня гарують заради перемоги. Край працьовитих. Що здобули для регіону статус промислового гіганта. Край вільних…
З 91-річчям, Дніпропетровщино!", - написав голова Дніпропетровської обласної військової адміністрації Сергій Лисак сьогодні.